Плата за землю — це обов’язковий платіж, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платниками податку згідно зі ст. 269 цього Кодексу є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу). Плата за землю сплачується з дня виникнення права власності або права користування.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України (далі — Земельний кодекс) юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 Земельного кодексу).

Співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, також можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 42 Земельного кодексу).

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу).

Тобто ОСББ можуть бути власниками земельних ділянок, постійними користувачами або орендарями земельних ділянок державної чи комунальної власності.

Власники земельних ділянок та постійні користувачі є платниками земельного податку. Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, належать згідно зі ст. 38 Земельного кодексу до земель житлової та громадської забудови. У 2015 р. сума земельного податку для ОСББ розраховується за ставкою 3% від суми земельного податку, обчисленого за повною ставкою, встановленою для земель населених пунктів з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249 згідно з нормами ст. 289 Податкового кодексу, якщо місцевою радою не прийнято відповідне рішення і не визначено інші ставки земельного податку.

Орендну плату ОСББ повинні сплачувати згідно з умовами договору оренди, укладеного з відповідною місцевою радою.