Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій — не вище рівня звичайних цін, встановлених згідно зі ст. 39 цього Кодексу) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

У разі якщо придбані необоротні активи/товари/послуги починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, такий платник відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу.

Таким чином, платник податку, який придбав ТМЦ для безкоштовної передачі іншому підприємству, суми ПДВ, сплачені при придбанні таких ТМЦ, не повинен був включати до складу податкового кредиту, а при переданні таких ТМЦ іншому підприємству податкові зобов’язання з ПДВ нараховувати не потрібно.