Рубрики

ОСББ

«БУДУЙ СВОЄ» – це програма підтримки підприємництва створена Ощадбанком


КНП "Центр первинної медичної допомоги м. Бахмута"


Урядова "гаряча лінія" для громадян з порушенням слуху

Центр допомоги учасникам АТО


Поліція охорони Національної поліції України



Хто онлайн

Зараз на сайті 1 користувач та 102 гостя.

Донецька обласна рада

«Трудовий договір: Твій пасок безпеки у світі праці» Трудовий договір з нефіксованим робочим часом.

Переглядів: 106
15.12.2023 - 15:16

Законом України від 18.07.2022 року № 2421-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» у статті 21-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) було закріплено таку форму трудового договору як трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це та форма трудового договору, яка є дуже зручною у випадках, коли потреба у залученні працівників до роботи виникає для виконання тих чи інших робіт, які носять непостійний, але систематичний характер та якщо роботодавець не має можливості забезпечувати працівників роботою на постійній основі, як цього вимагає працевлаштування на умовах трудового договору.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;

• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання, у випадках, передбачених ч.8 ст. 21-1 КЗпП;

• інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні), тощо.

Заробітна плата при такій формі трудового договору виплачується за фактично відпрацьований час, а не у фіксованому розмірі, як за звичайним трудовим договором. У випадках, коли працівник погоджується на його залучення до роботи поза межами базових днів або годин, його робота оплачується у розмірі, не меншому, ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу (кількість базових годин на тиждень – не більше 40, кількість базових днів на тиждень – не більше 6) оплата здійснюється в порядку, передбаченому ст. 106 КЗпП. Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше, ніж за 32 години робочого часу, відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

 Запровадження такої форми трудового договору надає нові можливості трудових відносин як для роботодавців, так і для працівників. Раніше у випадках, коли робота мала непостійний, але періодичний характер, роботодавці або укладали з працівниками цивільно-правові договори, або взагалі вдавалися до використання найманої праці без будь-якого документального оформлення, чим грубо порушували трудове законодавство, а працівники не могли користуватися тими трудовими та соціальними гарантіями, які передбачені трудовим законодавством.

 Наразі можливість оформлення трудового договору з нефіксованим робочим часом надає працівникам низку переваг, адже тепер вони на рівні з працівниками, оформленими за звичайними трудовими договорами, зможуть користуватися трудовими і соціальними гарантіями, передбаченими КЗпП, адже виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, передбачених законодавством про працю.

У свою чергу, оформлення трудових договорів з нефіксованим робочим часом з працівниками, які залучаються до роботи не на постійній основі, позбавляє роботодавця від гарантування того, що така робота буде надаватися їм постійно, дозволяє здійснювати оплату за фактично відпрацьований час і убезпечує від нарахування штрафів за використання найманої праці без належного оформлення.

Отже, трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це ще один крок на шляху до легалізації трудових відносин та належного виконання законодавства про працю.

Більше про нефіксований робочий час – в інфографіці.

Джерело: https://smu.dsp.gov.ua/news/inspektsiia-z-pytan-pratsi-informuie-trudovy....