Як часто ми замислюємося, що стало причиною скоєння людиною правопорушення, що штовхає її здійснити незаконне діяння проти іншої людини, самої себе, суспільства в цілому, тощо? Чому деякі люди, які понесли покарання за скоєне правопорушення один раз, стають на шлях виправлення, а інші – здійснюють правопорушення знову і знову? Що є причиною: низький моральний рівень людини, небажання бути правослухняним громадянином або складні життєві обставини, що не дозволяють у рамках закону забезпечити її основні потреби? Та чи може людина, яка скоїла правопорушення, довести своє виправлення та бажання бути повноцінним членом суспільства без позбавлення її волі, чи для забезпечення безпеки соціуму необхідно помістити правопорушника за грати?

5 лютого 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про пробацію», який набув чинності 27 лютого 2015 року. Даний Закон розроблявся з урахуванням європейських стандартів пробації та має за мету виправлення правопорушників без ув’язнення та запобігання скоєння ними повторних злочинів, а також забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

 Орган пробації створюється у складі Державної пенітенціарної служби України шляхом реорганізації кримінально-виконавчої інспекції, яка на даний час виконує переважно контрольну функцію щодо виконання засудженими покарання, призначеного вироком суду. Діючи ж у рамках ЗУ «Про пробацію», працівники служби зможуть направляти свої зусилля не лише на контроль за засудженими, а й на забезпечення основних потреб суб’єкту пробації, недостача яких штовхає на скоєння злочину, а саме юридичних, психологічних, педагогічних потреб, сприяти вирішенню проблем з житлом, працевлаштуванням, лікуванням у спеціалізованих закладах, отриманням освіти. Допомога у вирішенні таких потреб правопорушника може знизити рівень повторної злочинності. Особлива увага Законом приділяється допомозі у ресоціалізації неповнолітніх правопорушників.

Але для досягнення результатів роботи органу пробації не достатньо лише виконання своїх завдань персоналом служби. Важливо, щоб правопорушник і сам мав бажання виправитись, бути повноцінним членом суспільства, прикладав зусилля для того, щоб довести своє право на свободу.

Крім того, не менш важливим є сприйняття таких людей соціумом. Наприклад, багато хто з підоблікових осіб кримінально-виконавчої інспекції, які вперше перебувають на обліку або раніше вже відбували покарання, скаржились, що не можуть влаштуватись на постійну роботу через те, що роботодавець не бажає мати справ з особою, раніше судимою, а тимчасових заробітків, особливо для сільських мешканців, не достатньо для існування, тому складні життєві обставини штовхають їх на правопорушення. Не будьмо байдужими до судеб людей! Іноді, навіть незначна допомога, може змінити життя людини на краще!

В.Ю. Калашникова
Інспектор Артемівського МРВ КВІ
УДПтС України в Донецькій області
старший лейтенант внутрішньої служби