Артемівськ

Історія міста має глибоке коріння і веде відлік з 1571 року. Саме тоді цар Іван Грозний для відсічі кримських татар та захисту південних кордонів наказав створювати прикордонні сторожі на річках Айдар і Сіверський Донець. У письмових джерелах згадується Бахмутська сторожа - шоста за рахунком з семи, розташована «усть Чорного Жеребца, от Святогорской сторожи полднище».

У XVII столітті козак І. Бірюков відкрив солоні рапні озера біля річки Бахмут. В окремі роки сюди сходилося до 10 тис. солеварів. У добу тут випарювали з однієї сковороди до 130 пудів солі. У 1701 Бахмутська слобода за указом Петра I стає найбільшою фортецею на півдні Слобожанщини.

У 1707-1708 р.р. Бахмут - один з центрів повстання Кіндрата Булавіна на Дону. Після розгрому повсталих полковник Ф. Шидловський взяв Бахмут штурмом і спалив його. У 1711 р. після Прутського миру Петро I підсилює міцність Бахмута. З нагоди 400-річчя міста на одній з центральних площ було встановлено бюст Кіндрата Булавіна - отамана бахмутських солеварів. І відтепер ця площа носить його ім'я.

У 1721 р. експедицією на чолі з Григорієм Капустіним недалеко від міста Бахмута були відкриті поклади кам'яного вугілля. З 1783 і по 20-і роки XX століття Бахмут є центром однойменного повіту, і, як і раніше, залишається центром видобутку солі. Сіль стає частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811: алхімічний знак солі між зеленим і чорним полями. Навколо міста на початку XIX століття були відкриті поклади глини, піску, гіпсу.

Після скасування кріпосного права почався бурхливий розвиток промисловості в Бахмуті і приплив іноземного капіталу. У 70-ті роки XIX століття заповзятливий виходець із Пруссії Е.П. Фарке будує скляний, цвяхово-костильний, алебастровий і цегельний заводи. У 1874 р. купець 1-ї гільдії І.П. Скараманга відкриває завод солеваріння, що давав 2 млн. пудів солі на рік. З 1879 р. починають будуватися соляні шахти франко-бельгійським і франко-німецьким акціонерними товариствами. У 1885р. соляні шахти Бахмута давали 70% загальноросійського видобутку солі. Росія припинила ввезення солі з-за кордону. Велике значення для розвитку Бахмута мало будівництво залізниць Харків-Маріуполь, Харків-Попасна в 1878 р. На початку ХХ сторіччя в Бахмуті розвивається мережа банків, з'являються перші металообробні заводи.

У повіті створюється Земська управа, а в Бахмуті - міська Дума. Міщани, купці і інтелігенція брали участь у виборах членів Думи. Більше 25 років Бахмутську Думу очолював купець Василь Першин.

Наприкінці XIX століття Бахмутські заводи братів Любицьких, Решетнікова, Степанкова, Бадодіна давали більше 2,2 млн. штук червоної цегли. Парові млини Трахтерова і Гінзбурга випускали до 30 тис. пудів борошна, алебастрові заводи Фарке і Новікова випускали продукції на 920 тис. рублів. Миловарний завод Лобасова давав 100 тис. пудів високоякісного мила, а пивоварною продукцією Адельмана в 20 тис. літрів можна було напоїти весь повіт. Видобуток солі на рудниках Летуновського, Фолькнера, Станкевича, Корді складав 6 млн. пудів, на заводі Скараманга - 1,4 млн. пудів. Місто стає великим торговим центром, в ньому чотири рази на рік проводяться Бахмутські ярмарки, що відродилися в 1999 р і називаються зараз «Бахмутський шлях»

Початок XX століття в житті країни характеризувався не тільки швидкими темпами розвитку капіталізму, але й прагненням різних верств суспільства до культури. У Бахмуті місцева інтелігенція, що складається з чиновників земства і Управи, вчителів шкіл та гімназій, лікарів і інженерів, активно організовувала культурне життя. На комерційній основі створюється міський парк з кінематографом, літнім театром. У 1903р. в Бахмуті відкривається приватна музична школа Адель Мерейнес - випускниці Віденської консерваторії. На початку століття в Бахмуті працювали 3 гімназії, Реальне, Ремісниче і Духовне училища, приватні, церковно-приходські і народні училища та школи. У Бахмуті видавалось кілька газет: «Донецьке слово», «Бахмутське життя», «Бахмутська копійка», «Народна газета».

25 листопада 1920 Бахмут став центром Донецької губернії. У 1923 р. в місті діяло 12 промислових підприємств: заводи «Перемога праці» (нині ЗАТ “Машинобудівний завод "ВІСТЕК"), скляний, алебастровий, кераміко-черепичний, 3 чавуноливарних, механічний, рудоремонтний і взуттєва фабрика.

У 1924 р. після трагічної загибелі Артема (Ф. А. Сергєєва) - голови Донецького губвиконкому, історичний Бахмут став Артемівськом. В кінці 20-х років починається будівництво кераміко-трубного і алебастрового комбінатів, нових цехів скляного заводу, швейної та шкіряної фабрик.

У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Артемівськ був окупований німецько-фашистськими загарбниками, які завдали місту величезних збитків. У період окупації гітлерівці розстріляли і замурували в алебастрових виробках тисячі городян. Звірства загарбників викликали запеклий опір патріотів. У місті та районі діяли підпільна група А. А. Колпакової, партизанський загін І. Г. Чапліна.

На початку 50-х років на північній околиці міста розгорнулося будівництво першого і єдиного на даний час в Україні заводу з обробки кольорових металів. В 1954 першу продукцію випустив нині відомий не тільки в Україні, а й далеко за її межами, Артемівський завод шампанських вин, що виробляє шампанське класичним пляшковим способом.

Розвиток промисловості сприяв і розвитку соціальної сфери. У 60-і роки були побудовані новий кінотеатр "Космос", центральна поліклініка, а в 1968 році в місті з'явилися перші тролейбуси. Кожні п'ять років вводилися в дію 2 школи, 3-4 дитячих садка.

Культура Артемівська - Бахмута має свою історію і славиться своїми закладами, що мають багатий досвід в питаннях відродження і розвитку культурної спадщини. Так, 264 роки тому відкрилася перша бібліотека, 114 років виповнилося міському парку культури та відпочинку, 107 років Школі мистецтв та Артемівському музичному училищу. За десятки років місто накопичило багаті культурні традиції: святкування Дня міста, проведення мітингів-реквіємів, присвячених Дню Перемоги, річниці Чорнобильської катастрофи, обласного конкурсу юних дарувань «Бахмутська зірочка», обласного конкурсу «Бахмутська весна», обласного конкурсу фортепіанної музики ім. Івана Карабиця, професіональних свят, народних гулянь.

Золотими літерами вписані в літопис Артемівського музичного училища імена видатних випускників: народного артиста СРСР, соліста Київського театру опери і балету Миколи Ворвулева; заслуженого артиста РРФСР, соліста Великого оперного театру Віталія Власова; заслуженого діяча мистецтв України, композитора Івана Карабиця; популярного естрадного співака і композитора Євгена Мартинова, професора кафедри музики Чикагзького університету (США) Олександра Зінченка, професора кафедри музики Мельбурнського університету (Австралія) Михайла Солов'я. Гордістю музичного училища стали заслужені артисти України Ігор Демарін, Інеш Кдирова, Всеволод Шекіта, народна артистка України, солістка Одеського театру опери та балету Наталія Ютеш, викладач київської консерваторії Жанна Черказова і багато інших.

З Бахмутом пов'язані імена його видатних уродженців: відомого українського поета Чернявського, вченого-філософа Новгородцева, українського письменника Шаповала, письменника Гаршина.

Бахмут згадується у записках і листах А. Чехова, сина Льва Толстого - Сергія.

У місті виступали Маяковський і Сосюра. У журналі "Забій", який видавався в місті, починали літературну діяльність: Борис Горбатов, Іван Ле, Павло Байдебура, Юрій Чорний-Діденко та інші.

Артемівськ дав путівку в життя: оперному співакові Рейзену, професору-історику Шерману, академіку вірусології Жданову, народному артисту СРСР, РРФСР і України Йосипу Кобзону, українському поету, члену Національної Спілки письменників України, лауреату національних і міжнародних премій Володимиру Черепкову, кінорежисерові Вадиму Костроменко, кінодраматургу Євгену Онопрієнко.

Гордість Артемівська – досягнення спортсменів. За останні роки були підготовлені 2 заслужених майстри спорту, 18 майстрів спорту міжнародного класу, більше 40 майстрів спорту. Серед спортсменів-артемівців – чемпіони та призери України, Європи, світу, Олімпійських і параолімпійських ігор. Для спортсменів створені хороші умови для тренувань і змагань. У місті в 2009 році урочисто відкрито легкоатлетичний манеж спортивного комплексу "Металург", якому присвоєно статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки спортсменів. Загальна площа манежу складає 3750 кв.м. Сучасний легкоатлетичний манеж відповідає європейським стандартам. У ньому розміщені бігові доріжки на 200 м і 60 м, сектори для штовхання ядра, метання диска і стрибків, комплекси сучасного тренажерного і силового обладнання, трибуни і балкон на 1 тис глядачів. У Артемівському легкоатлетичному манежі проводяться навчально-тренувальні збори збірних команд області та України, спортивні змагання різних рангів: чемпіонати, першості області та України.

Артемівськ входить до ліги історичних міст України. Він впевнено займає провідне місце у Всеукраїнській мережі міст стійкого розвитку, вважається одним з найкрасивіших у країні.