Бахмутський Вісник 2016

ОСББ

«БУДУЙ СВОЄ» – це програма підтримки підприємництва створена Ощадбанком


Комунальний заклад охорони здоров’я «Центр первичной медицинской (медико-санитарной) помощи Бахмутского городского совета»


Центр допомоги учасникам АТО


Поліція охорони Національної поліції України



Програма  «місцевих стимулів» для медичних  працівників на території  Артемівської  міської ради на 2012-2017 роки


Конкурс на посади керівників закладів культури

Хто онлайн

Зараз на сайті 0 користувачів та 10 гостей.

Рекомендуємо

Презентація міста
Просмотров: 17547

Місто Бахмут ( Артемівськ) Донецької області

Загальна площа – 73,58 кв.км.
Чисельність населення – 77,2 тис. осіб
Відстань до обласного центру – 80 км.

 

Історія міста має глибоке коріння і веде відлік з 1571 року. Саме тоді на кордоні між Московською державою і Кримським ханством по річці Сіверський Донець були утворені прикордонні сторожі, на яких вели спостережну службу «севрюки» – козаки з Путивля й Рильська (прикордонних міст Сіверської України). У письмових джерелах згадується Бахмутська сторожа – шоста за рахунком з семи, розташована «усть Чорного Жеребца, от Святогорской сторожи полднище».

У XVII столітті козак О. Бірюков відкрив солоні ропні озера біля річки Бахмут. В окремі роки сюди сходилося до 10 тис. солеварів, переважно вихідців зі Слобідської України й Дону. За добу тут випарювали з однієї сковороди до 130 пудів солі. У 1701 солевари – жителі Бахмутської слободи збудували дерев’яну фортецю, яка займала центр сучасного міста.

У 1707 – 1708 роках Бахмут – один із центрів повстання Кіндрата Булавіна на Дону. Після розгрому повсталих полковник Ф. Шидловський взяв Бахмут штурмом і спалив його. У 1711 р. після Прутського миру Бахмутська фортеця була значно укріплена. З нагоди 400-річчя міста на одній з центральних площ було встановлено бюст Кіндрата Булавіна – отамана бахмутських солеварів, і відтепер ця площа носить його ім'я.

У 1721 р. експедицією на чолі з Григорієм Капустіним недалеко від міста Бахмута були відкриті поклади кам'яного вугілля. З 1783 і по 20-і роки XX століття Бахмут залишався центром однойменного повіту і набув значення центру соляної промисловості на Південному Сході України. Сіль стала частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811 року: алхімічний знак солі між зеленим і чорним полями. Навколо міста на початку XIX століття були відкриті поклади глини, піску, гіпсу.

Після скасування кріпосного права почався бурхливий розвиток промисловості в Бахмуті і приплив іноземного капіталу. У 70-ті роки XIX століття заповзятливий виходець із Пруссії Е.П. Фарке будує скляний, цвяхово-костильний, алебастровий і цегельний заводи. У 1874 р. купець 1-ї гільдії І.П. Скараманга відкрив солеварний завод, що давав 2 млн. пудів солі на рік. З 1879 р. починають будуватися соляні шахти франко-бельгійським і франко-німецьким акціонерними товариствами. У 1885 р. соляні шахти Бахмута давали 70% загальнодержавного видобутку солі. Велике значення для розвитку Бахмута мало будівництво залізниць Харків – Маріуполь, Харків – Попасна в 1878 р. На початку ХХ ст. в Бахмуті розвивається мережа банків, з'являються перші металообробні заводи.

Під час реформ 1860-1870-х років створюється місцеве самоуправління: у повіті – земство, а в Бахмуті – міська дума. Міщани, купці та інтелігенція брали участь у виборах членів думи. Понад 25 років міським головою обирався купець Василь Першин.

Початок XX століття в житті країни позначився не тільки швидкими темпами промислового розвитку, але й прагненням різних верств суспільства до культури. У Бахмуті місцева інтелігенція, що складається з чиновників земства й міської управи, вчителів шкіл та гімназій, лікарів і інженерів, активно організовувала культурне життя. На початку століття відкрився міський парк із літнім театром та кінематографом. У 1903 р. випускниця Віденської консерваторії Адель Мерейнес відкрила в Бахмуті приватну музичну школу. Перед революцією 1917 року в Бахмуті працювали три гімназії, реальне, ремісниче й духовне училища, приватні, церковнопарафіяльні й народні училища та школи. У Бахмуті видавалось кілька газет: «Донецьке слово», «Бахмутське життя», «Бахмутська копійка», «Народна газета», учнівський журнал «Проблески». З міських друкарень вийшли в світ твори П. Куліша, Г. Барвінок, М. Чернявського.

У листопаді 1917 року над будинком Бахмутської земської управи вперше на Донеччині було піднято український національний прапор. Діяли установи «Просвіти», селянські спілки, створювались загони вільного козацтва. У 1918 р. Бахмутський повіт тривалий час перебував у складі Української держави гетьмана П. Скоропадського, з травня 1919 р. зайнятий білогвардійськими військами генерала А. Денікіна. Наприкінці 1919 р. в місті остаточно встановилася радянська влада.

25 листопада 1920 р. Бахмут став центром Донецької губернії. У 1923 р. в місті діяло 12 промислових підприємств: заводи «Перемога праці» (нині ЗАТ «Машинобудівний завод «ВІСТЕК»), скляний, алебастровий, кераміко-черепичний, 3 чавуноливарних, механічний, рудоремонтний і взуттєва фабрика.

У 1924 р. місто перейменоване в Артемівськ на честь радянського діяча Артема (Ф. А. Сергєєва). Наприкінці 1920-х років розпочалося будівництво кераміко-трубного і алебастрового комбінатів, нових цехів скляного заводу, швейної та шкіряної фабрик.

У 1932 – 1933 роках територія Артемівської міськради, як і вся радянська Україна, була охоплена Голодомором. Книга-меморіал «Скорботний дзвін» наводить дані про 539 жителів міста, які загинули від голоду в ці страшні роки.

Під час «Великого терору» сталінських часів у 1937 – 1938 роках понад 600 артемівців були репресовані за політичними звинуваченнями.

У роки Другої світової війни Артемівськ був окупований нацистськими загарбниками, які завдали місту величезних збитків. У період окупації гітлерівці розстріляли і замурували в алебастрових виробках тисячі городян. Звірства загарбників викликали запеклий опір патріотів. У місті та районі діяли підпільна група О. О. Колпакової, партизанський загін І. Г. Чапліна.

На початку 1950-х років на північній околиці міста розгорнулося будівництво першого і єдиного на даний час в Україні заводу з обробки кольорових металів. В 1954 першу продукцію випустив нині відоме не тільки в Україні, а й далеко за її межами, підприємство «Артемівськ Вайнері», що виробляє шампанське класичним пляшковим способом.

Розвиток промисловості в післявоєнні десятиліття сприяв розбудові соціальної сфери. У 1960-х роках були побудовані новий кінотеатр «Космос», центральна поліклініка, а в 1968 році в місті з'явилися перші тролейбуси. Кожні п'ять років вводилися в дію 2 школи, 3 – 4 дитячі садки.

Під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року 86 % учасників голосування в Артемівську підтримали Акт проголошення незалежності України.

Культура Бахмута має глибоке коріння, славиться своїми закладами, що мають багатий досвід відродження й розвитку культурної спадщини. Так, 270 років тому відкрилася перша бібліотека, 120 років виповнилося міському парку культури та відпочинку, 113 років Школі мистецтв та Артемівському музичному училищу. За десятки років у місті склалися багаті культурні традиції: святкування Дня міста, проведення мітингів-реквіємів, присвячених Дню Перемоги, річниці Чорнобильської катастрофи. Регулярно відбуваються такі заходи, як обласний конкурс юних дарувань «Бахмутська зірочка», обласний конкурс «Бахмутська весна», обласний конкурс фортепіанної музики ім. Івана Карабиця, професійні свята, народні гуляння.

Гордість міста – досягнення спортсменів. За останні роки були підготовлені 2 заслужених майстри спорту, 18 майстрів спорту міжнародного класу, понад 40 майстрів спорту. Серед спортсменів-земляків – чемпіони та призери України, Європи, світу, Олімпійських і Параолімпійських ігор. Спортсменам створені належні умови для тренувань і змагань. У 2009 році урочисто відкрито легкоатлетичний манеж спортивного комплексу «Металург», якому присвоєно статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки спортсменів. Загальна площа манежу складає 3750 кв. м. У легкоатлетичному манежі проводяться навчально-тренувальні збори збірних команд області та України, спортивні змагання різних рангів: чемпіонати, першості області та України.

Бахмут входить в лігу історичних міст України. Він впевнено займає лідируюче місце у Всеукраїнській мережі міст стійкого розвитку, вважається одним з найкрасивіших у країні.

Сьогодні Бахмут - розвинуте промислове місто. Продукція артемівських підприємств відома далеко за межами України. Тут працює єдиний в країні завод з обробки кольорових металів; машинобудівний завод "Вістек" - один з найбільших виробників зварювальних електродів, зварювального дроту, високоміцних ланцюгів і скребкових ланцюгів для гірничо-шахтного устаткування; завод "Артемівськ Вайнері" - найбільший з випуску ігристих (шампанських) вин класичним пляшковим методом; унікальне підприємство «Артемсіль» освоює найбагатше родовище кам'яної солі та ін.

Місто є територією пріоритетного розвитку. Зручне географічне розташування Бахмута, наявність залізничних і автомобільних шляхів, багаті поклади кам'яної солі, унікальні родовища вогнетривких глин і чистих гіпсів на території міської ради - все це здавна приваблювало інвесторів.

В даний час на підприємствах реалізуються інвестиційні проекти найбільших світових компаній «Кнауф» (Німеччина), «Siniat» (Бельгія), «Беллона» (Туреччина), «Енергія» (Литва) і ін.

Додаткові посилання:


Пошук

Калькулятор енергоефективності
Калькулятор енергоефективності
Програма  державної  підтримки  населення,  ОСББ  та ЖБК до впровадження енергоефективних заходів

Актуально