Рубрики

ОСББ

«БУДУЙ СВОЄ» – це програма підтримки підприємництва створена Ощадбанком


КНП "Центр первинної медичної допомоги м. Бахмута"


Урядова "гаряча лінія" для громадян з порушенням слуху

Центр допомоги учасникам АТО


Поліція охорони Національної поліції України



Хто онлайн

Зараз на сайті 0 користувачів та 67 гостей.

Офійний сайт Соледарської міської ради

Порядок надання відпусток без збереження заробітної плати

Переглядів: 1119
24.09.2019 - 09:02

Працівнику може надаватися відпустка за сімейними обставинами та з інших причин без збереження заробітної плати.

Закон «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі – Закон) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до Закону, одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Отже, основною підставою для надання такої відпустки має бути: згода сторін, сімейні обставини та інші причини, а також тривалість не більше 15 календарних днів на рік.

Крім вищезазначеної підстави, працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника, зокрема:

  1. матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше  дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
  2. чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;
  3. матері або іншим особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону, в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
    1. матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
  4. ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
  5. особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
  6. пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
  7. інвалідам I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
  8. особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;
  9. працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
  10. працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
  11. працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;
  12. працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до  місцезнаходження навчального закладу та назад;
  13. працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
  14. сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
  15. ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
  16. працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
  17. працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Що стосується державних службовців, то на працівників таких категорій також поширюється сфера дії Закону, а також Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ) та інші закони. Крім того, зазначено, що додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до законодавства.

Держслужбовцю надається відпустка без збереження заробітної плати за його заявою на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.

Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність. Статтею 265 КЗпПУ визначено перелік підстав та розміри штрафів в разі порушення вимог трудового законодавства. Відповідно до зазначеної норми, розмір штрафу за порушення вимог ст. 84 КЗпПУ, ст.ст. 25, 26 Закону «Про відпустки» становить у розмірі мінімальної заробітної плати.