Рубрики

ОСББ

«БУДУЙ СВОЄ» – це програма підтримки підприємництва створена Ощадбанком


КНП "Центр первинної медичної допомоги м. Бахмута"


Урядова "гаряча лінія" для громадян з порушенням слуху

Центр допомоги учасникам АТО


Поліція охорони Національної поліції України



Хто онлайн

Зараз на сайті 0 користувачів та 50 гостей.

Урядовий портал

Правила надання щорічних відпусток

Переглядів: 1520
03.07.2019 - 08:41

Літо традиційно вважається часом відпусток, тому питання правильності їх надання роботодавцем є наразі дуже актуальним. З цього приводу вважаємо за необхідне нагадати основні правила надання щорічних відпусток.

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ), громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою ст. 75 КЗпПУ.

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 КЗпПУ та ст. 10 Закону України «Про відпустки», черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Графіки відпусток існують для того, щоб розподілити обсяги робіт та навантаження працівників протягом календарного року, а також уникнути ситуацій, коли щорічні відпустки більшості працівників співпадають, і наявні обсяги робіт не виконуються вчасно.

Зазвичай у графіку відпусток встановлюються лише межі, протягом яких працівнику буде надана відпустка, а не її точні дати. Згідно ч. 5 ст. 79 КЗпПУ, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником та роботодавцем згодом (на практиці, вже після затвердження графіка відпусток). Коли дати відпустки узгоджені, роботодавець має письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну щорічної відпустки.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Статтею 10 Закону України «Про відпустки» передбачені деякі категорії працівників, яким роботодавець зобов’язаний надати щорічну відпустку в зручний для них час. Зокрема, до таких категорій працівників належать:

  • особи віком до 18 років;
  • особи з інвалідністю;
  • жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  • одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);
  • опікуни, піклувальники або інші особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років (за відсутності батьків);
  • дружини (чоловіки) військовослужбовців;
  • інші працівники відповідно до законозавства.

Вищезазначений перелік не є вичерпним, адже Закон України «Про відпустки» дозволяє роботодавцям визначити у колективному та/або трудовому договорі додаткові категорії працівників, які мають право на щорічну відпустку у зручний для них час.

Але навіть якщо працівник має право на щорічну відпустку у зручний для нього час відповідно до законодавства, це не означає, що такий працівник може піти у відпустку, коли захоче. Роботодавець повинен враховувати інтереси таких працівників, коли складається графік відпусток. Наприклад, якщо два працівники з більш-менш схожими трудовими обов’язками виявили бажання піти у щорічну відпустку в один і той же час, роботодавець має у першу чергу враховувати інтереси працівника, який має право використати щорічну відпустку у зручний для нього час згідно законодавства. Що стосується іншого працівника, роботодавець може як надати щорічну відпустку у цей же час, так і запропонувати використати щорічну відпустку в інший час з врахуванням інтересів як роботодавця, так і працівника. Відповідно, для уникнення конфліктних ситуацій працівнику необхідно вчасно інформувати роботодавця про зміни його сімейного стану та надавати документи, що підтверджують його право на використання щорічної відпустки у зручний час.

Іншими словами, якщо при складанні графіка відпусток працівник та роботодавець погодили межі надання щорічної відпустки у певному місяці, роботодавець має надати щорічну відпустку такому працівнику у погоджених межах. Якщо працівник належить до категорій працівників, які мають право використати щорічну відпустку у зручний час, інтереси такого працівника мають обов’язково враховуватися при складанні графіка відпусток. Наприклад, якщо у графіку відпусток надання відпустки певному працівникові у серпні вже було попередньо погоджене, відмова роботодавця надати йому відпустку у серпні через те, що інші працівники теж будуть перебувати у щорічних відпустках, є безпідставною.

Право роботодавця перенести (або не надавати) щорічну відпустку є доволі обмеженим, оскільки чинним законодавством перенесення щорічної відпустки дозволяється лише у деяких прямо визначених випадках. Якщо період надання щорічної відпустки внесений у графік відпусток підприємства, не надати щорічну відпустку працівнику у вказані дати буде доволі складно.

На практиці, перенесення щорічної відпустки працівника за ініціативою роботодавця є скоріше винятком, ніж поширеним явищем. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про відпустки» та ст. 80 КЗпПУ, роботодавець має право перенести щорічну відпустку на інший період, якщо надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на роботі компанії. Проте перенесення щорічної відпустки буде правомірним виключно, якщо:

  • працівник надав письмову згоду на перенесення щорічної відпустки;
  • таке перенесення було погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Таким чином, навіть якщо у роботодавця є об’єктивні підстави не надавати відпустку працівникові через несприятливий вплив такої відпустки на нормальний хід роботи компанії, роботодавець не зможе її не надати без письмової згоди працівника на перенесення щорічної відпустки, встановленої у графіку відпусток.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпПУ).